Про необхідність збереження Троєщинських лук.

Добре відомо, що головна окраса Києва – це його природні ландшафти. Більше 20 кілометрів несе Дніпро свої води Києвом, утворюючи унікальне поєднання величних правобережних круч, смарагдових островів та заплавних лівобережних лук. Усі ці комплекси, ще збереглися в межах столиці України, і це робить її унікальною серед інших столиць Європи. Однак домоклів меч забудови вже завис над ділянкою лівобережної заплави в Деснянському районі міста, навпроти житлового масиву Троєщина. Адже, як стало відомо, торговий дім „Москва-Київ” планує забудувати ці території багатоповерховими  будинками. Розуміння необхідності створення заповідного об’єкту в районі гирла річки Десна та поєднання його з забезпеченням рекреаційних потреб мешканців прилеглих масивів змушує нас рішуче виступити проти забудови Троєщинських лук.

Розташовані в межах Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся  троєщинські луки, а також відмежована від них Чорториєм північна частина острова Муромець  та невеличкий острівець Лопуховате на Чорториї, складають собою єдину систему, що входить в Дніпровський екологічний коридор. Згідно закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», долина р. Дніпро (Дніпровський екологічний коридор) включена до елементів загальнодержавного значення в рамках національної екологічної мережі [6]. Дніпровський екологічний коридор має також велике міжнародне значення. Адже тисячоліттями великі маси перелітних птахів, керуючись Дніпром, як природним орієнтиром, здійснюють свої сезонні перельоти. Для більшості мігруючих водоплавних: качок, крехів, гагар, велике значення має кожен зелений прибережний масив. Але в наш час все менше залишається ділянок, де природна рослинність виходить до Дніпра. Проте саме такі ділянки слугують місцями відпочинку для водоплавних птахів. Зменшення площ таких ділянок нижче певного критичного рівня може згубно позначитися на чисельності мігруючих водоплавних, яких Україна зобов`язалася охороняти відповідно до положень Боннської конвенції [3]. Птахи, що летять вздовж Десни, в місті орієнтуються по Чорторию. Забудова його берегів позбавить птахів не тільки дялянок відпочинку, а й природного орієнтиру. Беспосередньо луки використовують під час весняного прольоту чайка та цінний мисливський птах – сіра куріпка. Інколи на них зупиняються мігруючі зграї гусей. Крім тогов певні сезони року тут зустрічається цілий ряд пернатих хижаків: великий та малий яструби, підсоколик малий, канюк звичайний та зимняк, що охороняються  в Україні Бернською конвенцією. Серед них також і найбільший орел Європи – орлан-білохвіст. Цей величний птах із розмахом крил до 2,5 м охороняється Міжнародною Червоною книгою, Європейським Червоним списком та Червоною Книгою України [2,12,13]. На прилеглій акваторії Чорторию, в разі відсутності криги, зимують качки, гагари та крехи. Обидва береги Чорторию заселюють занесена до Червоної Книги України видра та бобер, що охороняється  Бернською конвенцією [4,12].

Окремо слід сказати і про велику флористичну цінність лучної, прибережно-водної та водної рослинності вздовж берегів Чорторию. На сухих ділянках лук трапляються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку [2], а також такі цінні лікарські рослини, як цмін пісковий, спаржа лікарська, гадючник звичайний, пижмо, деревій тощо. У більш вологих ділянках зростає занесена до Червоної Книги України орхідея – пальчатокорінник м’ясо-червоний [10]. Прилегла акваторія Чорторию дає прилисток занесеним до Зеленої Книги України угрупованням  глечиків жовтих та ссальвінії плаваючої. Сальвінія плаваюча є реліктовою папороттю і занесена до Червоної Книги України [10,11].

Усвідомлюючи необхідність збереження природних ландшафтів як запоруки  існування їх розмаїтого рослинного і тваринного світу, одночасно слід розуміти, що розташовані в межах великого міста, вони мають нести і рекреаційне навантаження. Територія Троєщинських лук є наразі такою, що може поєднати природоохоронні завдання із рекреаційними. Після певного облаштування території та додаткового насадження деревних порід (але в обмеженій кількості, щоб не змінити характер ландшафту) вони мають станти рекреаційною зоною жилмасива Троєщина. Необхідність спеціальної рекреаційної зони для віддаленого від основних міських паркових зон масиву Троєщина, вимагається містобудівними нормами. Адже Троєщина має один з найнижчих у місті рівнів забезпеченості  зеленими насадженнями загального користування. Наразі, на одного її мешканця припадає 2,8м², при нормі17м². Створення на березі Чорторию, півінчніше Московського мосту парку постулюється Генпланом розвитку Києва до 2020 року[1]. До того ж було прийнято рішення про закладку тут Всеукраїнського парку борців за свободу і незалежність україни загальною площею 206 га. На честь цієї події навіть встановлено меморіальний камінь.

Зазначимо також, що в планах майбутньої забудови зовсім  не враховуються інтереси громадян села Троєщина. Адже прилеглі луки  здавна  забезпечували селян сіном та випасом. Про яку ж забудову в такому разі може йти мова?

Колись аналогічна Троєщинській проблема постала з житловим масивом «Оболонь» на протилежному березі Дніпра.  Але в часи його розбудови було прийнято грамотне рішеннязалишити  під зеленими насадженнями береги озера Лукове (Верблюд). В наш час ці зелені насадження, що виходять до води, є основним місцем літнього відпочинку мешканців Оболоні. Таке саме рішення має бути прийняте і у випадку Троєщини.

Зазначимо, також, що окрім великого рекреаційно-естетичного значення, територія деяких лівобережних урочищ  має й високе історичне значення. Найдавніші сліди діяльності  людини відомі в урочищі Вигурівщина аж з часів неоліту (V-III тис. до н. е.), а в давньоруські часи на берегах озера Гнілуша, розташовувалася заміська резиденція князів Київської Русі. Саме тут, в історичній місцевості Вигурівщина, 1111року було проведено з’їзд князів з ініціативи Володимира Мономаха. В городищі розміром 120х 80 м було прийнято договір пор розділ земель на Київську та Чернігівську. Історики наівть припускають, що після зруйнування Києва Батиєм, центр київського князівства премістився сюди. У XV ст. Київський князь Семен Олелькович збудував тут замок. Старожили ще пам’ятають залишки земляних валів на берегах озера [7]. Чи мають  вони зникнути під забудовою, так і не досліджені?

В разі якщо Троєщинські луки залишаться у статусі рекреаційної зони, пасовища та сінокосів, буде вбито одразу кількох зайців. Адже стане можливим створення комплексного об’єкту з вже існуючих заказників на Муромці та Лопуховатому, та Парку борців за Незалежність України на території Троєщинської заплави, що збереже унікальні природні комплекси,  історичні урочища та історико-культурні пам’ятки дніпровської долини. Крім того, таке рішення надасть мешканцям Троєщини власну зону літнього відпочинку, а мешканцям однойменного села – можливість нормально господарювати на своїх землях.

 

 

 Зазначимо, що Північна частина Муромця аж до гирла Десни віднесена до земель держрезерву, тож передбачається під заповідання. Початок ії заповіданню вже покладено. Адже вже існує  заказник на острові Муомець. «урочище Бобровня» в північно-східній, прилеглій до парка Дружби народів частині острова. Також створено заказник «Муромець-Лопуховате», що включає частину острова Муромець а також заплавний острів «Лопухувате», який внаслідок відсутності мостів залишився малопорушеним і зберігає значне флористичне та фауністичне різноманіття (До складу заказнку входять квартали 59, 60, 61, 62 Дніпровського лісництва).