Назви найбільших київських островів Муромця та Труханова переносять нас у ті далекі часи, коли на берегах Славутича постав центр слов’янської держави – величний Київ. В ті часи річище Дніпра поблизу міста мало дещо іншу будову. Головне річище в районі гирла Десни, як і зараз, розділялося навпіл великим піщаним островом, який утворився з численних наносів дніпровського та деснянського водотоків. Огинаючи, цей острів – сучасний Муромець, Дніпро знову зливався в одне річище в районі сучасного річкового вокзалу на Поштовій площі. Тут в нього впадала стариця затока Почайна. Гирло Почайни, відокремленої від дніпрового русла великою піщаною косою, довгий час слугувало головною гаваню Подолу. Навпроти цієї коси з іншого берегу Дніпра знаходився піщаний острів. Саме тут за переказами був терем доньки половецького хана Тугоркана – дружини київського князя Святополка Ізяславича (будівнічого Михайлівського золотоверхого собору у ХІІ ст.). Саме звідси походить трансформована на слов’янський лад назва острова Труханів. В XVIII ст. у зв’язку з необхідністю швартування великих суден безпосередньо на Подолі, піщану косу було підірвано. Внаслідок цього головний ввано. Внаслідок цього головний влом Почайни, а пішаний матеріал коси, сполучивши перешійком острови Муромець та і збільшивши отанній у розмірах, відокремив східний рукав, спрямувавши його водотік вздовж східного берегу Труханового аж до його південного закінчення. Тут обидва річища: сучасний фарватер та старе (Десенка або Чорторий) зливаються в районі сучасного мосту метро. Почайна ж розділилася на ланцюжок озер-стариць, що звуться Опечень. Так сформувалася система Муромець-Труханів, якою її знаємо ми. Вказані острови, на яких здавна селилися рибалки, перейшли у власність міста ще у XVII ст. Наприкінці XIX та на початку ХХ ст. велика ділянка на острові Труханів належала Об’єднаному товариству пароплавства. Воно влаштувало тут ремонтні майстерні та стапелі, а з 1907 року поряд з ними сформувалося селище робітників пароплавства. Втім Труханів почав приваблювати і городян як місце відпочинку. Так навпроти пам’ятного знаку Магдебурському праву, розмістився ресторан “Ермітаж”, де розважалася заможна і вибаглива публіка. У 1887 році північніше від пароплавних майстерень розташувався яхт-клуб, багаторічним командуючим якої був видатний інженер гідролог М. Максимович. А з 1910 році у власній будівлі біля Чорторию почала діяти Дніпровська біологічна станція Київського товариства аматорів природи. Тут проводилися наукові дослідження річкової фауни і флори. Розбудовується поселення. У 1909-1910 рр. будується церква св. Єлізавети (арх. Єрмаков, не зберіглася). А в дні першої всеросійської олімпіади, що проходила в Києві влітку 1913-го року, на Матвіївській затоці змагалися плавці, стрибуни, гребці та яхтсмени. До речі Матвіївська затока отримала свою назву на честь київського професора медицини О. Матвєєва, що мав тут дачу. До цього вона називалася “Старик”. Традицію пляжного відпочинку на дніпрових берегах започаткували німецькі окупанти у 1918 році. Поряд з селищем утворився пляж, який у радянські роки став місцем масового відпочинку киян. Тут знаходилися численні водні станції, водний стадіон а також зона “тихого відпочинку” з веранд, читалень, гамаків, душових, аеросоляріїв та купалень. За призначенням його використовували й німці окіпувавши Київ в вересні 1941-го. Дотримуючись тактики “спаленої землі” фашисти спалили у вересні 1943 року селище робітників-водників. Зараз про це нагадує виразна бронзова постать солдата біля спаленого човна. По війні зону відпочинку було відновлено і суттево розширено. Носієм антропогенного пресу на екостстеми острову став у 1957 році Пішохідний міст. Навколо нього розбудовувався розважальний комплекс, сполучений автомобільною дорогою з Московським мостом і заснованим тут парком Дружби Народів. В наш час вплив відпочиваючих суттево підриває стійкість екосистем острова. Місця масового відвідування необоротньо втратили свій природний виглад та сильно засмічені. Але поряд з цим великі ділянки системи Муромець-Труханів все ще зберігають природний вигляд і високе біологічне розмаїття. Тож далі наша розповідь саме про них.
P.S.: невелика фотогалерея історії Труханова о-ва:
