“варинний св≥т урочища ДЋиса √ораФ ”н≥кальне поЇднанн¤ деревостан≥в з лучно-степовою рослинн≥стю визначаЇ розмањтт¤ тварин-мешканц≥в урочища. ¬ тутешн≥х л≥сах збер≥глос¤ ще багато старих дуплистих дерев, що дають прих≥сток ц≥лому р¤ду ≥стот. “ут ховаютьс¤ в денний час кажани, з ¤ких в урочищ≥ заф≥ксовано руду веч≥рницю, звичайного вухан¤, та нетопир¤-карлика. ѕерш≥ два види в ¤кост≥ схованок використовують дупла, а от нетопир полюбл¤Ї ховатис¤ в щ≥линах п≥д в≥дсталою корою. Ќа¤вн≥сть ус≥х ¤рус≥в деревноњ рослинност≥ приваблюЇ до урочища велику к≥льк≥сть птах≥в. “ут зустр≥чаЇтьс¤ весь наб≥р л≥сових вид≥в, зокрема ≥волга, чорний та сп≥вочий дрозди, чикотень, малин≥вка, костогриз, велика синиц¤, лазор≥вка, повзик, п≥дкоришник. ј навесн≥ можна почути характерний шлюбний стук строкатих д¤тл≥в: великого, середнього та малого. ћенш чисельними Ї сивий та сир≥йський д¤тли. якщо ви взимку побачите мурашника, в ¤кому прорито ходи та ¤ми, то зазвичай це результат розб≥йницькоњ д≥¤льност≥ сивого д¤тла. —≥р≥йський д¤тел полюбл¤Ї поњдати плоди фруктових дерев, тож Ћиса гора, що межуЇ з садами приватного сектору, Ї дл¤ нього дуже зручною дом≥вкою. “ут також зустр≥чаЇтьс¤ крутиголовка, птах з родини д¤тлових, що маЇ строкато-с≥ре забарвленн¤, що повн≥стю зливаЇьс¤ з корою дерев. якщо потурбувати цього птаха, коли в≥н сидить на ¤йц¤х у дупл≥, то в≥н виразно крутить головою ≥ видаЇ звуки, под≥бн≥ до сичанн¤ зм≥њ. јле пор¤д з цим др≥бним птаством можна побачити ≥ справжн≥х хижак≥в. Ћису гору вже давно облюбував великий ¤струб. ѕор¤д з ним в л≥сових хащах можна зустр≥ти др≥бного л≥сового соколика Ц чеглока. ј коли над  ињвом сут≥н≥Ї, своњ схованки залишають повноправн≥ володар≥ ноч≥ Ц сови. —правжн≥м хижаком Ї хатн≥й сич, поживою ¤кого Ї ¤к др≥бн≥ гризуни природних екосистем, так ≥ занесен≥ людиною щури та миш≥.  олись саме на Ћис≥й гор≥ можна було почути крик р≥дк≥сноњ сови Ц совки, бо саме тут достатньо великих пластинчастовусих жук≥в, таких ¤к травневий хрущ, що правл¤ть њй за корм. јле надм≥рне в≥дв≥дуванн¤ людиною урочища згубно вплинуло на цей вид. «араз в≥домостей про њњ стан тут немаЇ. як би там не було, а Ћиса гора ≥ зараз залишаЇтьс¤ одним з найперспективн≥ших м≥сць дл¤ њњ реакл≥матизац≥њ ц≥Їњ р≥дк≥сноњ сови. ¬ давнину коли Ћисог≥рТ¤ було частиною великого л≥сового масиву правобережж¤ ƒн≥пра, йому була притаманна повноц≥нна фауна лист¤ного л≥су. ќсвоЇнн¤ людиною в першу чергу вплинуло на великих савц≥в. ўе у 70-х роках на Ћис≥й гор≥ знаходилась колон≥¤ борсук≥в. ÷≥ тварини, що влаштовують ц≥ле п≥дземне м≥стечко з ≥ндив≥дуальних нор, дуже чутлив≥ до присутност≥ людини. «араз њх тут вже немаЇ. «а¤ць-русак, лисиц¤ та козул¤ лише ≥нколи заход¤ть до урочища. «вичайними ж залишилис¤ т≥ з савц≥в, ¤к≥ змогли не т≥льки пристосуватис¤ до людськоњ присутност≥, але й виг≥дно њњ використати. “ак, чорний тх≥р трапл¤Їтьс¤ переважно по краю приватного сектора ≥ при нагод≥ зовс≥м не проти поласувати курчатиною. «винувачувати тварину при цьому не можна, бо ж природне середовище њњ ≥снуванн¤ зм≥нювалос¤ людиною на св≥й розсуд, без урахуванн¤ ≥нтерес≥в живоњ природи. „ому ж вона маЇ рахуватис¤ з нашими ≥нтересами? ≤ншим, вельми пластичним видом, що пристосувавс¤ до ≥снуванн¤ пор¤д з людиною, Ї куниц¤ камТ¤на або б≥лодушка. ÷¤ тварина досить обережна, тому њњ дуже р≥дко вдаЇтьс¤ побачити, хоч поширена вона майже в ус≥х зелених зонах  иЇва. Ќа Ћис≥й гор≥ в≥дм≥чено також найменшого зв≥ра з р¤ду хижих у св≥т≥ Ц ласку, та нин≥ р≥дк≥сного ≥ занесеного до „ервоноњ книги горноста¤. ќбидв≥ тварини взимку стають абсолютно б≥лими, що дозвол¤Ї њм усп≥шно полювати в сн≥гов≥й товщ≥ на др≥бних гризун≥в. јле у горноста¤, на в≥дм≥ну в≥д ласки, к≥нчик хвоста залишаЇтьс¤ чорним. —аме заради цього к≥нчика на тварину активно полювали, щоб використовувати њњ хутро на виготовленн¤ царських мант≥й. ƒосить звичайним тут ще Ї завз¤тий н≥чний мандр≥вник Ц њжак б≥лочеревий Ќа теренах л≥с≥в Ћисог≥рТ¤ поширен≥ також де¤к≥ р≥дк≥сн≥ комахи, так≥ ¤к жук-носор≥г та занесений до „ервоноњ книги ”крањни жук-олень.

Ћисог≥рськ≥ степов≥ луки також насел¤Ї ц≥ла низка напрочуд ц≥кавих ≥стот. “овщу грунту опанував ¤к середовище дл¤ ≥снуванн¤ звичайний кр≥т. ƒуже часто можна побачити на луках сл≥ди його п≥дземноњ д≥¤льност≥ Ц купки грунту, викинут≥ з глибини на поверхню, що звуть кротовинами. ј ¤кщо п≥д час пересуванн¤ лукою в л≥тнього дн¤ у вас з п≥д н≥г вилетить досить великий сторкатий птах, не л¤кайтесь, це козодой. ÷ей птах полюЇ вноч≥, ловл¤чи комах своњм широким ротом в польот≥. ¬день в≥н в≥дпочиваЇ десь п≥д кущем, над≥йно захищений камуфл¤жним забарвленн¤м свого п≥рТ¤. «л≥таЇ в≥н лише тод≥ коли ви п≥д≥йдете до нього впритул. ≤ншим мешканцем в≥дкритих простор≥в Ї завз¤тий одуд. ÷ей строкатий птах з см≥шним хохликом з п≥рТ¤ на голов≥, завд¤ки ¤кому в≥н схожий на папугу какаду, полюЇ в травостоњ на комах. ¬≥н використовуЇ дл¤ цього св≥й шиловидний видовжений ≥ трохи загнутий дзьоб. ј св≥т комах безмежний. ¬л≥тку над кв≥тами можна побачити червонокнижного метелика махаона. …ого гус≥нь розвиваЇтьс¤ на лист¤х рослин з родини зонтичних, ¤ких ще вдосталь на луках. ƒо „ервоноњ книги занесено також ≥ бджолу-тесл¤ра ф≥олетову. ÷¤ велика бджола, що б≥льше схожа на джмел¤, отримала пр≥звисько тесл¤р¤, бо влаштовуЇ гн≥зда у трухл¤в≥й деревин≥ пн≥в чи валежника. —аме розчистка л≥с≥в в≥д таких природних залишк≥в згубно впливаЇ на цей вид. Ќа луках, ¤к ≥ безл≥чь ≥нших комах, ц¤ бджола збираЇ нектар з кв≥ток. як т≥льки починаЇ пригр≥вати сонечко вздовж дор≥г часто трапл¤ютьс¤ Їдин≥ плазуни урочища Ц звичайний вуж та прудка ¤щ≥рка. якщо ви захочете вп≥ймати вужа, памТ¤тайте, що в шоковому стан≥ в≥н виприсне на вас з заднього проходу смердючу жижу, в≥д запаху ¤коњ пот≥м буде важко позбутис¤. “ож краще вуж≥в, особливо велик≥ екземпл¤ри, через др≥бниц≥ не турбувати. якщо ж ви вир≥шили вп≥ймати та роздивитис¤ ¤щ≥рку, то роб≥ть це обережно, щоб не вп≥ймати њњ за хв≥ст, ¤кий вона зразу ж в≥дкине. «а умови збереженн¤ сучасного сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж л≥совою та лучно-степовою рослинн≥стю урочища, воно Ї дуже перспективним дл¤ реакл≥матизац≥њ зеленоњ ¤щ≥рки, що зустр≥чалас¤ тут до 30-х рок≥в 20-го стол≥тт¤.

¬осени ≥ взимку над лучними д≥л¤нками полюють пернат≥ хижаки Ц канюки звичайний та зимн¤к. ќстанн≥й прил≥таЇ до нас з-за пол¤рного кругу де зима значно жорсток≥ша, а вл≥тку залишаЇ ”крањну в≥дл≥таючи гн≥здувати на батьк≥вщину. “ож не випадково назвали цього канюка зимн¤ком. ƒл¤ канюк≥в характерним Ї шир¤нн¤ у пов≥тр≥ на значн≥й висот≥, з ¤коњ вони, маючи зразковий з≥р, видивл¤ють соб≥ жертву на земл≥ Ц зазвичай ¤когось др≥бного гризуна.